Suchergebnisse

The article focuses on the fact that the conflict model of the development of society considers the concept of "conflict" as a systemically important factor, which is a necessary and unconditional factor in the life of society. Modern social transformations have significantly changed both the dominant forms of inequality and the conflicts they generate. This has led to the rejection of the idea of primacy and monopoly of class struggle as a central theme of social conflicts and allowed to articulate the problems of conflict in local, cultural, ethnic, racial and gender contexts. The article is devoted to the study of contemporary social conflicts related to the action of inequality, which limits the full self-realization and full civic participation of people by social, cultural, economic and political means, complicates the realization of life chances. It is proved that one of the manifestations of such inequality is gender asymmetry as disproportionate representation of social and cultural roles of both sexes at the institutional and personal-interaction levels. The process of constructing and reproducing gender asymmetry is considered with the help of S. Walby's theory of patriarchy. The action of patriarchy as a system of social structures and practices through which men dominate, oppress and exploit women is examined in two forms: public and private. The concepts of gender lenses (androcentrism, gender polarization, biological essentialism) and symbolic violence are used to explain the logic of gender asymmetry formation. One of the indicators of manifestation of gender asymmetry is analyzed Global Gender Gap Report. Political quotas as a compensation for structural barriers faced by women in the electoral process and a tool for transition from the concept of "equality of opportunity" to the concept of "equality of results" are considered. Ways of overcoming gender asymmetry at the personal-interaction and institutional levels are proposed. The main mechanisms of regulation of social conflicts of Ukrainian society caused by the action of gender asymmetry have been determined. ; У статті акцентується на тому, що конфліктна модель розвитку суспільства розглядає поняття «конфлікт» як системоутворюючий фактор, який виступає необхідним і безумовним чинником життєдіяльності соціуму. Сучасні соціальні трансформації суттєво змінили як домінуючі форми нерівності, так і породжувані ними конфлікти. Це спричинило відмову від ідеї первинності та монополії дослідження класової боротьби як центральної теми соціальних конфліктів і дало змогу артикулювати проблеми конфліктності в локальних, культурних, етнічних, расових, гендерних контекстах. Стаття присвячена дослідженням сучасних соціальних конфліктів, пов'язаних із дією нерівності, що обмежує повноту самореалізації і повноправної громадянської участі людей соціальними, культурними, економічними та політичними засобами, ускладнює реалізацію життєвих шансів. Доведено, що одним із проявів такої нерівності є гендерна асиметрія як непропорційна репрезентативність соціальних і культурних ролей обох статей на інституційному та особистісно-інтеракційному рівнях. Процес конструювання та відтво- рення гендерної асиметрії розглядається за допомогою теорії патріархату С. Волбі. Дія патріархату як системи соціальних структур і практик, за допомогою яких чоловіки домінують, пригноблюють і експлуатують жінок, досліджується у двох формах: публічній і приватній. Для пояснення логіки формування гендерної асиметрії використовуються концепти гендерних лінз (андроцентризму, гендерної поляризації, біологічного есенціалізму), символічного насилля. Проаналізовано один з індикаторів прояву гендерної асиметрії − Індекс глобального гендерного розвитку. Розглянуто політичні квоти як компенсацію структурних бар'єрів, з якими стикаються жінки у виборчому процесі, та інструмент переходу від концепції «рівності можливостей» до концепції «рівності результату». Запропоновано шляхи подолання гендерної асиметрії на особистісно-інтеракційному та інституційному рівнях. Визначено основні механізми регулювання соціальних конфліктів українського соціуму, спричинених дією гендерної асиметрії.

The article focuses on the fact that the conflict model of the development of society considers the concept of "conflict" as a systemically important factor, which is a necessary and unconditional factor in the life of society. Modern social transformations have significantly changed both the dominant forms of inequality and the conflicts they generate. This has led to the rejection of the idea of primacy and monopoly of class struggle as a central theme of social conflicts and allowed to articulate the problems of conflict in local, cultural, ethnic, racial and gender contexts. The article is devoted to the study of contemporary social conflicts related to the action of inequality, which limits the full self-realization and full civic participation of people by social, cultural, economic and political means, complicates the realization of life chances. It is proved that one of the manifestations of such inequality is gender asymmetry as disproportionate representation of social and cultural roles of both sexes at the institutional and personal-interaction levels. The process of constructing and reproducing gender asymmetry is considered with the help of S. Walby's theory of patriarchy. The action of patriarchy as a system of social structures and practices through which men dominate, oppress and exploit women is examined in two forms: public and private. The concepts of gender lenses (androcentrism, gender polarization, biological essentialism) and symbolic violence are used to explain the logic of gender asymmetry formation. One of the indicators of manifestation of gender asymmetry is analyzed Global Gender Gap Report. Political quotas as a compensation for structural barriers faced by women in the electoral process and a tool for transition from the concept of "equality of opportunity" to the concept of "equality of results" are considered. Ways of overcoming gender asymmetry at the personal-interaction and institutional levels are proposed. The main mechanisms of regulation of social conflicts of Ukrainian society caused by the action of gender asymmetry have been determined. ; У статті акцентується на тому, що конфліктна модель розвитку суспільства розглядає поняття «конфлікт» як системоутворюючий фактор, який виступає необхідним і безумовним чинником життєдіяльності соціуму. Сучасні соціальні трансформації суттєво змінили як домінуючі форми нерівності, так і породжувані ними конфлікти. Це спричинило відмову від ідеї первинності та монополії дослідження класової боротьби як центральної теми соціальних конфліктів і дало змогу артикулювати проблеми конфліктності в локальних, культурних, етнічних, расових, гендерних контекстах. Стаття присвячена дослідженням сучасних соціальних конфліктів, пов'язаних із дією нерівності, що обмежує повноту самореалізації і повноправної громадянської участі людей соціальними, культурними, економічними та політичними засобами, ускладнює реалізацію життєвих шансів. Доведено, що одним із проявів такої нерівності є гендерна асиметрія як непропорційна репрезентативність соціальних і культурних ролей обох статей на інституційному та особистісно-інтеракційному рівнях. Процес конструювання та відтво- рення гендерної асиметрії розглядається за допомогою теорії патріархату С. Волбі. Дія патріархату як системи соціальних структур і практик, за допомогою яких чоловіки домінують, пригноблюють і експлуатують жінок, досліджується у двох формах: публічній і приватній. Для пояснення логіки формування гендерної асиметрії використовуються концепти гендерних лінз (андроцентризму, гендерної поляризації, біологічного есенціалізму), символічного насилля. Проаналізовано один з індикаторів прояву гендерної асиметрії − Індекс глобального гендерного розвитку. Розглянуто політичні квоти як компенсацію структурних бар'єрів, з якими стикаються жінки у виборчому процесі, та інструмент переходу від концепції «рівності можливостей» до концепції «рівності результату». Запропоновано шляхи подолання гендерної асиметрії на особистісно-інтеракційному та інституційному рівнях. Визначено основні механізми регулювання соціальних конфліктів українського соціуму, спричинених дією гендерної асиметрії.

In this article, three one-year electoral cycles during the Independence of Ukraine have been researched. In 1994, 2014 and 2019 the President of Ukraine and the Verkhovna Rada of Ukraine were elected in one year. The main causes of these elections were political crises that paralyzed the further development of the state and public attitudes that did not match the party composition of the current electoral authorities.It is emphasized that in terms of the sequence of conducting parliamentary and presidential campaigns 1994 is different from 2014 and 2019. In 1994 parliamentary elections were first conducted and then the presidential elections, in 2014 and 2019, on the contrary: presidential and then parliamentary. In terms of the timing of the elections, in 1994 and 2014 the presidential and parliamentary election campaigns were extraordinary and in 2019 the presidential campaign was regular and the parliamentary one was extraordinary.The election systems that have been applied under one-year electoral cycles are analyzed. At the election of the President, the electoral system has remained unchanged during Ukraine's Independence period – the majoritarian system. At the same time, in relation to the elections to parliament: in 1994 a majoritarian system was used and in 2014 and 2019 – a mixed electoral system (50% majority and 50% proportional with a 5% barrier for political parties).It has been outlined that technologically presidential campaigns of L. Kravchuk and L. Kuchma in 1994 were based on the electoral attitudes of the parliamentary elections, but in 2014 and 2019 elections to the Verkhovna Rada of Ukraine were a logical continuation of the presidential elections while maintaining the basic strategy and main messages of the political parties campaigns.It have been clarified that the request for a radical reformation of authority, a quick reboot of the political system and anti-elite attitudes are the current world trends which are in line with Ukrainian realities through the election of V. Zelensky as President of Ukraine and a high level of electoral confidence in the new party "Servant of the people" in 2019. ; У статті досліджено три річні виборчі цикли за період незалежності України. У 1994 р., 2014 р. та 2019 р. Президент України й Верховна Рада України обиралися через рік. Основними причинами цих виборів були політичні кризи, що паралізували подальший розвиток держави, та громадські настрої, які не відповідали партійному складу тогочасних виборних органів. Підкреслюється, що з позиції послідовності проведення парламентської та президентської кампаній 1994 р. відрізняється від 2014 р. та 2019 р. У 1994 р. спочатку були проведені парламентські вибори, а потім уже президентські, натомість у 2014 р. та в 2019 р. спочатку проводилися президентські, а потім уже парламентські вибори. Що стосується термінів проведення виборів, то в 1994 р. та в 2014 р. президентська й парламентська кампанії були надзвичайними, натомість у 2019 р. президентська кампанія була регулярною, а парламентська – надзвичайною. Аналізуються виборчі системи, які застосовувалися в межах однорічних виборчих циклів. На виборах Президента України виборча система – мажоритарна – залишалася незмінною впродовж періоду незалежності України. Водночас стосовно виборів до парламенту в 1994 р. використовувалася мажоритарна система, а в 2014 р. та в 2019 р. – змішана виборча система (50% мажоритарна і 50% пропорційна з 5-відсотковим бар'єром для політичних партій). Зазначено, що технологічно президентські кампанії Л. Кравчука та Л. Кучми в 1994 р. ґрунтувалися на електоральних установках парламентських виборів. Однак у 2014 р. та в 2019 р. вибори до Верховної Ради України були логічним продовженням президентських виборів за збереження основної стратегії й основних гасел кампаній політичних партій. Уточнено, що запит на радикальне реформування влади, швидке перезавантаження політичної системи та антиелітні настрої є актуальними світовими тенденціями, які відповідають українським реаліям, що було продемонстровано завдяки обранню В. Зеленського П

In this article, three one-year electoral cycles during the Independence of Ukraine have been researched. In 1994, 2014 and 2019 the President of Ukraine and the Verkhovna Rada of Ukraine were elected in one year. The main causes of these elections were political crises that paralyzed the further development of the state and public attitudes that did not match the party composition of the current electoral authorities.It is emphasized that in terms of the sequence of conducting parliamentary and presidential campaigns 1994 is different from 2014 and 2019. In 1994 parliamentary elections were first conducted and then the presidential elections, in 2014 and 2019, on the contrary: presidential and then parliamentary. In terms of the timing of the elections, in 1994 and 2014 the presidential and parliamentary election campaigns were extraordinary and in 2019 the presidential campaign was regular and the parliamentary one was extraordinary.The election systems that have been applied under one-year electoral cycles are analyzed. At the election of the President, the electoral system has remained unchanged during Ukraine's Independence period – the majoritarian system. At the same time, in relation to the elections to parliament: in 1994 a majoritarian system was used and in 2014 and 2019 – a mixed electoral system (50% majority and 50% proportional with a 5% barrier for political parties).It has been outlined that technologically presidential campaigns of L. Kravchuk and L. Kuchma in 1994 were based on the electoral attitudes of the parliamentary elections, but in 2014 and 2019 elections to the Verkhovna Rada of Ukraine were a logical continuation of the presidential elections while maintaining the basic strategy and main messages of the political parties campaigns.It have been clarified that the request for a radical reformation of authority, a quick reboot of the political system and anti-elite attitudes are the current world trends which are in line with Ukrainian realities through the election of V. Zelensky as President of Ukraine and a high level of electoral confidence in the new party "Servant of the people" in 2019. ; У статті досліджено три річні виборчі цикли за період незалежності України. У 1994 р., 2014 р. та 2019 р. Президент України й Верховна Рада України обиралися через рік. Основними причинами цих виборів були політичні кризи, що паралізували подальший розвиток держави, та громадські настрої, які не відповідали партійному складу тогочасних виборних органів. Підкреслюється, що з позиції послідовності проведення парламентської та президентської кампаній 1994 р. відрізняється від 2014 р. та 2019 р. У 1994 р. спочатку були проведені парламентські вибори, а потім уже президентські, натомість у 2014 р. та в 2019 р. спочатку проводилися президентські, а потім уже парламентські вибори. Що стосується термінів проведення виборів, то в 1994 р. та в 2014 р. президентська й парламентська кампанії були надзвичайними, натомість у 2019 р. президентська кампанія була регулярною, а парламентська – надзвичайною. Аналізуються виборчі системи, які застосовувалися в межах однорічних виборчих циклів. На виборах Президента України виборча система – мажоритарна – залишалася незмінною впродовж періоду незалежності України. Водночас стосовно виборів до парламенту в 1994 р. використовувалася мажоритарна система, а в 2014 р. та в 2019 р. – змішана виборча система (50% мажоритарна і 50% пропорційна з 5-відсотковим бар'єром для політичних партій). Зазначено, що технологічно президентські кампанії Л. Кравчука та Л. Кучми в 1994 р. ґрунтувалися на електоральних установках парламентських виборів. Однак у 2014 р. та в 2019 р. вибори до Верховної Ради України були логічним продовженням президентських виборів за збереження основної стратегії й основних гасел кампаній політичних партій. Уточнено, що запит на радикальне реформування влади, швидке перезавантаження політичної системи та антиелітні настрої є актуальними світовими тенденціями, які відповідають українським реаліям, що було продемонстровано завдяки обранню В. Зеленського П